самовихваляння
САМОВИХВАЛЯННЯ, я, с. Вихваляння самого себе. - Це ж був не звіт, а самовихваляння! (Донч., V, 1957, 495); Ми не маємо наміру вдаватися до самовихваляння (Мист., 1, 1959, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовихваляння | самовихваляння |
Родовий | самовихваляння | самовихвалянь |
Давальний | самовихвалянню | самовихвалянням |
Знахідний | самовихваляння | самовихваляння |
Орудний | самовихвалянням | самовихваляннями |
Місцевий | на/у самовихвалянні | на/у самовихваляннях |
Кличний | самовихваляння | самовихваляння |