самовладання
САМОВЛАДАННЯ, я, с. Здатність володіти собою; витримка, холоднокровність. Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (Ле, Наливайко, 1957, 37); - Я вже виплакалась допіру. - Мирослава звела обличчя з сухими очима і заговорила знову: - Марія Кирилівна мене потішала тим, що це з кожною спочатку буває отак, що самовладання не приходить одразу (Головко, II, 1957, 587); Наказувала собі [Тамара] бути спокійною, за всяких обставин не втрачати самовладання (Хижняк, Тамара, 1959, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовладання | самовладання |
Родовий | самовладання | самовладань |
Давальний | самовладанню | самовладанням |
Знахідний | самовладання | самовладання |
Орудний | самовладанням | самовладаннями |
Місцевий | на/у самовладанні | на/у самовладаннях |
Кличний | самовладання | самовладання |