самовтішний
САМОВТІШНИЙ, а, е. 1. Який виражає почуття і стан задоволення самим собою.
2. Який втішає, заспокоює самого себе. Самовтішне міркування.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самовтішний | самовтішна | самовтішне | самовтішні |
Родовий | самовтішного | самовтішної | самовтішного | самовтішних |
Давальний | самовтішному | самовтішній | самовтішному | самовтішним |
Знахідний | самовтішний, самовтішного | самовтішну | самовтішне | самовтішні, самовтішних |
Орудний | самовтішним | самовтішною | самовтішним | самовтішними |
Місцевий | на/у самовтішному, самовтішнім | на/у самовтішній | на/у самовтішному, самовтішнім | на/у самовтішних |