самовідчуття
САМОВІДЧУТТЯ, я, с. Відчуття власного морального або фізичного стану; // Здатність свідомо осягати навколишнє; притомність. Міцний і запашний дим [сигари] стверезив [отверезив] її і повернув їй самовідчуття (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 95); // Усвідомлення, відчуття в собі яких-небудь властивостей. Який багатий наш народ на веселощі - буйні, пристрасні, всевладні! Це самовідчуття своєї сили в народі - найчудовіша його риса (Мас., Життя.., 1960, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самовідчуття | самовідчуття |
Родовий | самовідчуття | самовідчуттів |
Давальний | самовідчуттю | самовідчуттям |
Знахідний | самовідчуття | самовідчуття |
Орудний | самовідчуттям | самовідчуттями |
Місцевий | на/у самовідчутті | на/у самовідчуттях |
Кличний | самовідчуття | самовідчуття |