самодержець
САМОДЕРЖЕЦЬ, жця, ч. Не обмежений у своїй владі самодержавний правитель; монарх. З іронією говорить [Т. Шевченко] про обожнювання царськими блюдолизами самодержців (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 168); * У порівн. Помреж [помічник режисера], коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Смолич, Театр.., 1940, 125).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самодержець | самодержці |
Родовий | самодержця | самодержців |
Давальний | самодержцеві, самодержцю | самодержцям |
Знахідний | самодержця | самодержців |
Орудний | самодержцем | самодержцями |
Місцевий | на/у самодержці | на/у самодержцях |
Кличний | самодержцю | самодержці |