самозаймистий
САМОЗАЙМИСТИЙ, а, е, спец. Який займається спонтанно. Самозаймиста речовина.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самозаймистий | самозаймиста | самозаймисте | самозаймисті |
Родовий | самозаймистого | самозаймистої | самозаймистого | самозаймистих |
Давальний | самозаймистому | самозаймистій | самозаймистому | самозаймистим |
Знахідний | самозаймистий, самозаймистого | самозаймисту | самозаймисте | самозаймисті, самозаймистих |
Орудний | самозаймистим | самозаймистою | самозаймистим | самозаймистими |
Місцевий | на/у самозаймистому, самозаймистім | на/у самозаймистій | на/у самозаймистому, самозаймистім | на/у самозаймистих |