самонадіяний
САМОНАДІЯНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що самовпевнений. - Входячи в життя, самонадіяна людина завжди приміряє до своєї голови ореол великих (Стельмах, І, 1962, 38); Серед інших об'єктів сатири журналу [«Харьковский Демокрит»] значне місце займали пихаті й самонадіяні, хоч часто і бездарні, чужоземні гувернери (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 31).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самонадіяний | самонадіяна | самонадіяне | самонадіяні |
Родовий | самонадіяного | самонадіяної | самонадіяного | самонадіяних |
Давальний | самонадіяному | самонадіяній | самонадіяному | самонадіяним |
Знахідний | самонадіяний, самонадіяного | самонадіяну | самонадіяне | самонадіяні, самонадіяних |
Орудний | самонадіяним | самонадіяною | самонадіяним | самонадіяними |
Місцевий | на/у самонадіяному, самонадіянім | на/у самонадіяній | на/у самонадіяному, самонадіянім | на/у самонадіяних |