самопас
САМОПАС1, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Гр.).
САМОПАС2, присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (Фр., II, 1950, 60).
2. перен. Без нагляду. - Самопас я ріс, пустий хлопак (Фр., XIII, 1954, 62); В цей час виховання одбувалось, звичайно, «самопас» - під єдиним доглядом жаркого сонця (Вас., Незібр. тв., 1941, 158); В Славка зовсім попсувався [пес]. Ходив самопас, мало держався хати (Март., Тв., 1954, 246); // Стихійно, без керівництва; самопливом. Тепер не треба пускати керівництва з рук, не треба давати справі йти самопас, треба направляти її на бажані рейки й повертати хід речей в необхідному напрямі (Хотк., Довбуш, 1965, 182); Чи то діяли пікет-чики Страйкому,.. чи то чинив самопас вуличний натовп, жадаючи підтримати страйкарів,- годі було зразу розібрати (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самопас | самопаси |
Родовий | самопаса | самопасів |
Давальний | самопасові, самопасу | самопасам |
Знахідний | самопаса | самопасів |
Орудний | самопасом | самопасами |
Місцевий | на/у самопасі | на/у самопасах |
Кличний | самопасе | самопаси |