самородок
САМОРОДОК, дка, ч. 1. Велике природне зерно або шматок здебільшого благородних металів (золота, срібла, платини). - Колись тут золота жила була,- говорив він. - Діди ще хвалилися. Самородки завбільшки з велике яблуко знаходили... (Донч., II, 1956, 39); Золотий самородок вагою 2733 грами знайдено в заплаві тайгового струмка Букарача за триста кілометрів на північ від Благовєщенська (Рад. Укр., 6.II 1965, 1); * У порівн. Виблискують, яскряться, як золоті самородки в гранітних скелях, у зелених вітах темні вікна перед вечірнім сонцем (Вас., І, 1959, 247).
2. перен. Людина, у якої природний хист, нахил до чого-небудь виявилися без впливу освіти й виховання. Естетична значимість народного мистецтва велика через те, що воно, створюючись талановитими самородками із самої гущі народних мас, шліфувалося, кристалізувалося в багатовіковій колективній художній практиці цих мас (Мист., 6, 1955, 6); Лука Тихонович сидів мовчазний, вражений. Він не сподівався почути такий голос.. Тепер він бачив, що ця дівчина - безцінний самородок, її голос - чудовий дар природи (Донч., III, 1956, 105); Прокурор знову написав Сагайдакові записку: «Це неймовірно! Простий конюх і така промова. Він самородок» (Кучер, Трудна любов, 1960, 471).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самородок | самородки |
Родовий | самородка | самородків |
Давальний | самородкові, самородку | самородкам |
Знахідний | самородок, самородка | самородки, самородків |
Орудний | самородком | самородками |
Місцевий | на/у самородку | на/у самородках |
Кличний | самородку | самородки |