самотність
САМОТНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самотній. Любить він, мов той орел, самотність, Любить жити сам серед природи (Фр., XIII, 1954, 330); Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (Гончар, Таврія.., 1957, 505); // Усвідомлення такого стану. Єдине відчуття, яке жевріло в ньому,- це було гнітюче відчуття самотності (Жур., До них іде.., 1952, 17); Дівчину раптом заполонило почуття самотності (Вол., Озеро.., 1959, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | самотність | самотності |
Родовий | самотності, самотности | самотностей |
Давальний | самотності | самотностям |
Знахідний | самотність | самотності |
Орудний | самотністю | самотностями |
Місцевий | на/у самотності | на/у самотностях |
Кличний | самотносте | самотності |