сановитий
САНОВИТИЙ, а, е. 1. Який має високий сан, чин. Пана Лободу зустрічала [вдова] перший раз у сінях, як біскупового друга і сановитого гостя (Ле, Наливайко, 1957, 210); Душопродавці сановиті, Лукавих істин гендлярі.. Вони йдуть шерегом навпроти, Бундючні, люті і товсті (Бажан, Роки, 1957, 207).
2. Показний; величний з вигляду. Випестила бабуся собі на втіху Івашка; такий з його вийшов бравий парубок, високий, сановитий і такий гарний, що од його погляду дівчата тали (Стор., І, 1957, 135); Сановитий шафар із двома челядниками.. розчинили двері до їдальні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сановитий | сановита | сановите | сановиті |
Родовий | сановитого | сановитої | сановитого | сановитих |
Давальний | сановитому | сановитій | сановитому | сановитим |
Знахідний | сановитий, сановитого | сановиту | сановите | сановиті, сановитих |
Орудний | сановитим | сановитою | сановитим | сановитими |
Місцевий | на/у сановитому, сановитім | на/у сановитій | на/у сановитому, сановитім | на/у сановитих |