сварня
СВАРНЯ, і, ж., розм. Те саме, що сварка 1. І вчинилася в Семеновій хаті така сварня, що прохожі люди приоставали [зупинялися] й слухали (Март., Тв., 1954, 106); - Давай,- кажу я раз братові,- зрубаймо цю грушу до лиха, щоб не було цієї сварні та роздору між нами (Козл., Сонце.., 1957, 60); [Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку - річ світова! і змучився ворогуванням людським, дрібною та щоденною сварнею (Л. Укр., III, 1952, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сварня | сварні |
Родовий | сварні | сварень |
Давальний | сварні | сварням |
Знахідний | сварню | сварні |
Орудний | сварнею | сварнями |
Місцевий | на/у сварні | на/у сварнях |
Кличний | сварне | сварні |