світонько
СВІТОНЬКО, а, ч. Пестл. до світ2. - Ой, горенько мені на світоньку, - мовляє [Пліточка]. - За що мене так доля зневажає? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); - Що ж нам робити? Що нам казати? Як його в світоньку з малими діточками прожити? (Мирний, IV, 1955, 244).
@ Не бачити світонька [божого (білого)] за ким - чим - те саме, що Не бачити світу (див. бачити). Піде він з двору, а я й світонька божого за сльозами не бачу і ділечка за їми не вроблю (Барв., Опов.., 1902, 98).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світонько | світоньки |
Родовий | світонька | світоньків |
Давальний | світонькові, світоньку | світонькам |
Знахідний | світонько | світоньки |
Орудний | світоньком | світоньками |
Місцевий | на/у світоньку | на/у світоньках |
Кличний | світоньку | світоньки |