світський
СВІТСЬКИЙ, а, е. 1. Не церковний, не духовний. Те, що вона була «з духовних», - прищепило їй певну повагу до людей не з світського стану (Коцюб., І, 1955, 314); Прокопенко вийшов з хлопцями і став за церковною огорожею. Скоро вийшов батюшка.. у світському вбранні (Довж., І, 1958, 176); // у знач. ім. світський, кого, ч. Той, хто не має духовного сану. - І не говори! - промовила стиха матушка в третій хаті, - не дам я своєї дочки за світського! Підождім.. - Нічого нам богословів ждати! Вони сватаються, де сотнями пахне (Н.-Лев., І, 1956, 135).
2. Прикм. до світ2 7. В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми «Слепая»] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (Життя і тв. Т. Г.Шевченка, 1959, 107); // Який відповідає вимогам світу. Я тоді й собі наважив Трохи ноги розім'яти, І, як Келле, щонайвищих Світських звичаїв набратись (Л. Укр., IV, 1954, 185).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | світський | світська | світське | світські |
Родовий | світського | світської | світського | світських |
Давальний | світському | світській | світському | світським |
Знахідний | світський, світського | світську | світське | світські, світських |
Орудний | світським | світською | світським | світськими |
Місцевий | на/у світському, світськім | на/у світській | на/у світському, світськім | на/у світських |