світськість
СВІТСЬКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. світський 2. Вельможа князь Куракін, знавець всіх таємниць світськості й придворного етикету, умів вислуховувати і монарші обурення та гнів, і зворушливі відвертості (Кочура, Зол. грамота, 1960, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світськість | світськості |
Родовий | світськості, світськости | світськостей |
Давальний | світськості | світськостям |
Знахідний | світськість | світськості |
Орудний | світськістю | світськостями |
Місцевий | на/у світськості | на/у світськостях |
Кличний | світськосте | світськості |