селезень
СЕЛЕЗЕНЬ, зня, ч. 1. Самець качки; качур. В одсвіті зорі пролетів селезень і незабаром упав на воду, де лунко кахкала дика качка (Стельмах, II, 1962, 335); * У порівн. Два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 54); Хлопці пірнули, як селезні (Гончар, III, 1959, 210).
2. розм. Намерзлий візерунок на віконних шибках; лисиця.
3. розм. Розколина на кризі, що утворюється від удару. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою [кийком], - так селезень і вкипів (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | селезень | селезні |
Родовий | селезня | селезнів |
Давальний | селезневі, селезню | селезням |
Знахідний | селезня | селезнів |
Орудний | селезнем | селезнями |
Місцевий | на/у селезні | на/у селезнях |
Кличний | селезню | селезні |