сердешний
СЕРДЕШНИЙ, а, е. Який викликає співчуття; бідолашний. - Беріть його! В'яжіть харцизяку! - кричать усі в один голос. Схопили сердешного Левка (Кв.-Осн., II, 1956, 260); Думала [Мотря] піти сказати на сина, що він розбоєм промишляє.. Та шкода й сердешної Галі (Мирний, І, 1949, 410); Вітер осінній реве і лютує. Дивлюся: під тином сердешна дитина, Хлоп'ятко маленьке, - вся в латках свитина (Гр., І, 1963, 10); На його кроки здалеку іржанням обізвалися коні- «Бідненькі вони, певне, пропадають від жаги, і ніхто ж не пожаліє сердешну худобину» (Стельмах, І, 1962, 502); // у знач. ім. сердешний, ного, ч.; сердешна, ної, ж. Нещасна, безталанна людина. - А де ваша, діти, мати? - Сердешний питає. - Тату! тату! наша мати У шинку гуляє (Шевч., II, 1953, 120); Усе у неї одні такі думки та гадки... аж сплакне сердешна, як їй допече до серця (Кв.-Осн., II, 1956, 433).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сердешний | сердешна | сердешне | сердешні |
Родовий | сердешного | сердешної | сердешного | сердешних |
Давальний | сердешному | сердешній | сердешному | сердешним |
Знахідний | сердешний, сердешного | сердешну | сердешне | сердешні, сердешних |
Орудний | сердешним | сердешною | сердешним | сердешними |
Місцевий | на/у сердешному, сердешнім | на/у сердешній | на/у сердешному, сердешнім | на/у сердешних |