силувано
СИЛУВАНО. Присл. до силуваний. На власні очі бачить [Матвій], як люди силувано, проти власної волі, ріжуть себе (Ірчан, II, 1958, 316); Артем, щоб приховати хвилювання від зустрічі з нею, силувано усміхнувся і спробував звести мову на жарт (Головко, II, 1957, 443); - Панове, - промовив він силувано доброзичливим тоном (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 72); До розмови дівчина приставала лише в силу необхідності, більше відповідаючи на якісь запитання, та й то силувано й односкладово (Коз., Листи.., 1967, 101); Перша зустріч пройшла якось неприродно, силувано (Гур., Друзі.., 1959, 177).