синовець
СИНОВЕЦЬ, вця, ч., діал. 1. Син. - Чи ти купчик, чи купець, Чи купецький синовець? (Укр.. думи.., 1955, 240); Маруся синовця родила (Сл. Гр.).
2. Син брата; племінник. Раптом серед тяжкого бою великому гетьманові принесено вістку, що командир рейтарів Денгоф загинув у бою, що обидва молоді Жолкевські - син Ян та синовець, оточені турками, опинилися в безвихідді (Ле, Хмельницький, І, 1957, 444).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синовець | синовці |
Родовий | синовця | синовців |
Давальний | синовцеві, синовцю | синовцям |
Знахідний | синовця | синовців |
Орудний | синовцем | синовцями |
Місцевий | на/у синовці, синовцеві | на/у синовцях |
Кличний | синовцю | синовці |