синоніміка
СИНОНІМІКА, н, ж. 1. Сукупність синонімів певної мови. На службу політичної сатири ставить Вишня і українську синоніміку (Рад. літ-во, 11, 1969, 10).
2. Розділ лексикології, який вивчає синоніми.
3. Те саме, що синонімія. У І. Котляревського дуже широко виявлена лексична синоніміка в різних частинах мови, особливо в дієсловах (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 152); Крім лексичної синоніміки, розрізняють ще граматичну, яка передбачає синонімічність граматичних конструкцій (Сл. лінгв. терм., 1957, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синоніміка | синоніміки |
Родовий | синоніміки | синонімік |
Давальний | синоніміці | синонімікам |
Знахідний | синоніміку | синоніміки |
Орудний | синонімікою | синоніміками |
Місцевий | на/у синоніміці | на/у синоніміках |
Кличний | синоніміко | синоніміки |