сиротя
СИРОТЯ, яти, с. Зменш.-пестл. до сирота 1. Бідних сиротят без хліба оставляли [вороги] (Думи.., 1941, 148); У світі є й діти одні - сиротята, Самі без опіки, без хати вони (У. Кравч., Вибр., 1958, 207); Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало.. До того ще дядина - злюща-презлюща, і чоловіком своїм орудувала, а що вже казати за мале дівча-сиротя! (Мирний, I, 1954, 71); - Видиш, жінко? Нам було прийняти сиротя Михайлове, як приносила [Анна] та просила прийняти (Коб., 11, 1956, 245); - Хіба на них розсердишся? І бабунею взивають, і лащаться... А ще ж - сиротята (Головко, І, 1957, 248); * Образно. Пташенятам-сиротятам ягідки доспіли (У. Кравч., Вибр., 1958, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сиротя | сиротята |
Родовий | сиротяти | сиротят |
Давальний | сиротяті | сиротятам |
Знахідний | сиротя | сиротят |
Орудний | сиротям | сиротятами |
Місцевий | на/у сиротяті | на/у сиротятах |
Кличний | сиротя | сиротята |