сиротіти
СИРОТІТИ, ію, ієш, недок. 1. Ставати сиротою (у 1 знач.); втрачати батька й матір або одного з них. - Тут я родилась, тут я хрестилась, тут сиротіла... тут вмру, моя дитино (Вовчок, І, 1955, 142).
2. Втрачати рідних, близьких або коханих людей; залишатися одиноким, самітним. - Осиротів наш рід, то не хочу, щоб моя сім'я сиротіла (Стельмах, II, 1962, 22); Весільний обід зібрав чимало гостей.. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше... (Ю. Янов., І, 1958, 624); * Образно. [Карпо:] Коли серце почува, що воно сиротіє, то й порива його далі від людей (Кроп., II, 1958, 121).
3. перен. Стояти одиноко, сиротливо. Весняна і осіння вода затоплює увесь тітчин мочар, і на ньому, наче кистрате гніздо, сиротіє немудра оселя (Стельмах, I, 1962, 138).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сиротію | сиротіємо |
2 особа | сиротієш | сиротієте |
3 особа | сиротіє | сиротіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сиротітиму | сиротітимемо |
2 особа | сиротітимеш | сиротітимете |
3 особа | сиротітиме | сиротітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сиротів | сиротіли |
Жіночий рід | сиротіла | |
Середній рід | сиротіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сиротіймо | |
2 особа | сиротій | сиротійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сиротіючи | |
Минулий час | сиротівши |