системотехніка
СИСТЕМОТЕХНІКА, -и, ж. Науковий напрям, що охоплює проектування, створення, випробовування та експлуатацію складних інформаційних систем, основу яких становлять обчислювальні машини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | системотехніка | системотехніки |
Родовий | системотехніки | системотехнік |
Давальний | системотехніці | системотехнікам |
Знахідний | системотехніку | системотехніки |
Орудний | системотехнікою | системотехніками |
Місцевий | на/у системотехніці | на/у системотехніках |
Кличний | системотехніко | системотехніки |
системотехнік
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | системотехнік | системотехніки |
Родовий | системотехніка | системотехніків |
Давальний | системотехнікові, системотехніку | системотехнікам |
Знахідний | системотехніка | системотехніків |
Орудний | системотехніком | системотехніками |
Місцевий | на/у системотехніку, системотехнікові | на/у системотехніках |
Кличний | системотехніку | системотехніки |