сита
СИТА, и, ж., заст. Мед, розведений водою, або медовий відвар на воді. Жінки.. кутю у миски накладають та ситою розводять (Кв.-Осн., II, 1956, 92); Робить важке не по мені; А бджілка - діло підходяче [підходяще]; Ти дай сити їй по весні, А вже вона тобі оддяче [оддячить] (Щог., Поезії, 1958, 303).
Медова (медяна) сита - те саме, що сита. В притворі стояли високі липові кадовби, в яких розводилося медяну ситу (Бурл., О. Вересай, 1959, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сита | сити |
Родовий | сити | сит |
Давальний | ситі | ситам |
Знахідний | ситу | сити |
Орудний | ситою | ситами |
Місцевий | на/у ситі | на/у ситах |
Кличний | сито | сити |
ситий
СИТИЙ, а, е. 1. Який не відчуває голоду, наївся - Ти хочеш, щоб не їли кози сіна І ситі щоб були (Г.-Арт., Байки.., 1958, 61); [Микола:] Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні? (Фр., IX, 1952, 138); - А ми бідні чи багаті? - І не бідні і не багаті,- каже мама,- але ж ми ситі, а він [жебрак] голодний (Смолич, II, 1958, 12); // чим, рідше з чого. Який угамував голод, з'ївши що-небудь (перев. у малій кількості). - Що вони [звірі] собі думають?.. Може, їм здається, що одною Вороною я маю бути два дні ситий? (Фр., IV, 1950, 72); Зараз ведмідь з'їсть її - зараз! - Чи ж буде ситий він з неї? (Вовчок, 1955, 341); // у знач. ім. ситий, того, ч.; сита, тої, ж. Людина, що не відчуває голоду, угамувала його. - Правду кажуть у народі: ситий голодному не товариш (Цюпа, Назустріч.., 1958, 105); // Власт. людині або тварині, що угамувала голод. На подвір'ї побрязкують ланцюгами вовкодави, а всі надвірні будівлі озиваються диханням рогатизни і ситим, задоволеним рохканням свиней (Стельмах, І, 1962, 307); // чим, рідко чого, перен. Який має щось, зазнав чогось удосталь донесхочу. І жаль мені, що тебе нема тут, і радію заразом, що не довелось тобі закушати [скуштувати] тих невигод, якими ми ситі вже (Коцюб., III, 1956, 145); В його уяві мигнув образ жінки - помарнілої, сумної та голодної, ситої хіба побоями та слізьми (Фр., V 1951, 34); [Річард:] Я вже звідти рвався, я вже ситий тих пишнот, бенкетів, пестливої венеціанок вроди (Л. Укр., III, 1952, 42).
@ І вовки [були (будуть)] ситі, і кози цілі; І кози [були (будуть)] ситі, і (й) сіно ціле див. коза; Ситий і вкритий - забезпечений усім необхідним для існування - їжею, одягом, житлом. Увесь вік ходив ситий і вкритий (Сл. Гр.).
2. Добре вгодований (про людей, тварин та частини їх тіла); гладкий. - Наймички в його [попа] - вражі дочки, гладкі, ситі, як годовані льохи, прокляті, завзятущі! - гукав один п'яниця на все подвір'я (Н.-Лев., IV, 1956, 151); З нього [воза] вилізло двоє: один ситий.., а другий - захудлий [худий], босий (Хотк., І, 1966, 136); Під низеньким штахетом пара ситих, добре догляджених [доглянутих] коней біля жовтої тачанки. Поверну голови від рептуха, дивляться на Галину (Крот., Сини.., 1948, 41); Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи коротенькими крилами, ледве перенесла кілька ступенів своє тяжке, сите тіло (Коцюб., І, 1955, 18); З першого разу не злюбив Василь Йосипенка, сміявся, глузував з його товстого ситого брюха (Мирний, І, 1955, 169); - Не забули своєї мавки? - Мар'яни? - заграло самозадоволення на ситому обличчі агента (Стельмах, II, 1962, 256); // у знач. ім. ситий, того, ч.; сита, тої, ж. Добре вгодована людина. - Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (Козл., Ю. Крук, 1957, 399); // Добре налитий, повний (про зерно); ваговитий. Пшеничне зерно, як кришталь, переливалося на сонці, сите, лискуче, тішило око (Горд., Дівчина.., 1954, 127); // Густий, соковитий (про траву). Метелиця ввійшла в річку, припала до чистої води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував (Шиян, Баланда, 1957, 242).
3. Який живе в достатку; багатий, заможний. Тут Віра Павлівна промовила: - А що, Миколай Іванович! Може, років через п'ять, а багато-багато як через десять, і я буду отут кричати. Тоді ви, .. ситі людці, і не подивитесь на мене: гидко вам буде... (Хотк., І, 1966, 58); Я міг би стати міщанином ситим, Мізерних ідеалів шукачем. Ти, Батьківщино, вчила мене жити, Дбайливо підпираючи плечем (Дмит., Київські кручі, 1962, 156); // у знач. ім. ситі, тих, мн. (ситий, того, ч., сита, тої, ж.). Багаті, заможні люди; багачі. Закипала гнівом Маркова душа проти ситих (Цюпа, Назустріч.., 1958, 256); Бронко відчув, як здіймається в ньому невгамовна зненависть до тих - ситих, імущих (Вільде, Сестри.., 1958, 281); // Сповнений достатку (про життя). Перед нею проходило її сите, безтурботне життя (Мик., II, 1957, 295); [Косяк:] Людині завжди чогось мало - таке життя. [Кряж:] І тобі мало? [Косяк (посміхнувся) :] Мало, тату. Грішний, багатства хочу, життя теплого, ситого... (Зар., Антеї, 1962, 257).
4. Те саме, що ситний 1. Від ситих страв смачних Аж гнеться стів [стіл] (Фр., XIII, 1954, 99); Раптом дух смачного, ситого борщу війнув на неї звідкись. Вона їла такий борщ, як служила у панів (Коцюб., II, 1955, 13); Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир із кмином (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8); // Який свідчить про тривність їжі. Ситий дух Печені жирної п'янить охлялих, Натомлених людей (Мисик, Верховіття, 1963, 62); // З великим вмістом жирів. На столі з'явилася пахуча гречана каша з молоком ситим (Кос., Новели, 1962, 109); Ларивон широким ножем різав рожеве сите сало (Коз., Зол. грамота, 1939, 77).
5. З великим вмістом поживних речовин (про землю, грунт); родючий. - Це тобі хліб з цілини.. Це з ситої землі хліб,- розпинався Лушня (Мирний, І, 1949, 267); У мене вишні цвітуть раніш, ніж у всіх, - чи то грунт ситіший і сад од холодного вітру сховано, чи то, може, я сама така щаслива стала (Ю. Янов., II, 1954, 227).
6. рідко. Який відзначається яскравістю, соковитістю (про барви); густий. Її чорні, палкі очі ластівками літали довкола, любуючись рівними, хвилястими контурами верховини і темно-зеленими, ситими барвами лісів та полонин (Фр., VI, 1951, 58).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ситий | сита | сите | ситі |
Родовий | ситого | ситої | ситого | ситих |
Давальний | ситому | ситій | ситому | ситим |
Знахідний | ситий, ситого | ситу | сите | ситі, ситих |
Орудний | ситим | ситою | ситим | ситими |
Місцевий | на/у ситому, ситім | на/у ситій | на/у ситому, ситім | на/у ситих |
сито
СИТО1, а, с. Натягнена на обруч густа сітка, через яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь. [Катря:] Тітко! Чи дасте ж ви мені сита? Мені удосвіта борошно сіять (Кроп., II, 1958, 363); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили - чепурними біленькими трикутничками розкладали на ситі (Головко, II, 1957, 141); * Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (Коцюб., II, 1955, 53); Його ввічливість і доброзичливість цідились крізь сито холодної офіціальності (Баш, Надія, 1960, 232); * У порівн. - Як було в неділю ляжу спочивати під причілком на призьбі, то він вирве здорову, як сито. лопушку [лопушину], сяде коло мене в головах та й каже: «Спіть, мамо, а я буду од вас одганяти мухи» (Н.-Лев., VI, 1966, 326); // техн. Пристрій у вигляді металевого листа з дрібними дірочками або сітка для просіювання та сортування сипких речовин. Дротяне сито; Сито сортувальне; // спец. Прилад для визначення тонкості млива.
@ Пройти (перейти) крізь сито й решето - багато побачивши, зазнавши в житті, здобути великий досвід, набути спритності. Волосний писар, що вже двадцять і один рік писарює, пройшов крізь сито й решето і знає добре, де чим пахне, догадавсь, що цей учитель... теє [неблагонадійний]... (Гр., І, 1963, 322); Він знав, що статечні господарі суворо осуджують оту «відьомську бабу», котра на свому [своєму] віку перейшла крізь сито й решето (Речм., Весн. грози, 1961, 117); Як (мов, наче і т. ін. ) крізь [густе] сито: а) (у сполуч. із сл. сіяти, сіятися і т. ін.) густо, безперервно (про дощ, мряку). Дощ не вгавав, а по-вчорашньому сіяв, як крізь сито (Мирний, І, 1949, 335); Тисячі ніг місили грязюку.., а зверху, немов через густе сито, сіявся дощ (Хижняк, Тамара, 1959, 163); б) (у сполуч. із сл. видно, бачити і т. ін.) невиразно, нечітко, неокреслено. Небо насунулось важкими хмарами, а нафтові ліхтарні на вулицях видно було мов крізь сито (Фр., VII, 1951, 407); Від вітру у Півня сльозилися очі, і він бачив козака на коні, як крізь сито (Панч, Гомон. Україна, 1954, 249).
СИТО2. Присл. до ситий. Частовані дбайливо, мудро й сито, Як дома почувають [гості] тут себе... (Рильський, Сад.., 1955, 62); Радивон сам любив сито з'їсти, п'яно спити (Горд., Дівчина.., 1954, 153); Селянськими мозолями пани сито живуть (Укр.. присл.., 1963, 100); Він навіть лагідно і сито якось посміхається (Збан., Єдина, 1959, 68); // у знач. присудк. сл.- Та яке ж це життя..?! - схлипували жінки. - Ані доспати, ані попоїсти... Все, що здобудеш - панові... Аби йому сито було (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сито | сита |
Родовий | сита | сит |
Давальний | ситу | ситам |
Знахідний | сито | сита |
Орудний | ситом | ситами |
Місцевий | на/у ситі | на/у ситах |
Кличний | сито | сита |