скавуліти
СКАВУЛІТИ, лю, лиш, недок. Те саме, що скавучати. Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (Коб., І, 1956, 551); Песик Ложка, що був, як і завше, біля свого Мамая, тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248); Завертівся [Жучок], почав качатись у пухнастому снігу, скавуліти та все намагався лизнути хлопчика в губи (Збан., Сеспель, 1961, 300); За вікнами, як і звечора, бурхотів степовий вітер, скавулів і бився (Коцюба, Перед грозою, 1958, 97); Стіною чорною іде гроза, Як постріли гарматні, грім гримить, У зворах вітер виє-скавулить (Павл., Бистрина, 1959, 231); - Боже мій, боже мій! Що тепер буде! - скавуліла Вовчиха (Сміл., Сашко, 1954, 118).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скавулю | скавулимо |
2 особа | скавулиш | скавулите |
3 особа | скавулить | скавулять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скавулітиму | скавулітимемо |
2 особа | скавулітимеш | скавулітимете |
3 особа | скавулітиме | скавулітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скавулів | скавуліли |
Жіночий рід | скавуліла | |
Середній рід | скавуліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скавульмо | |
2 особа | скавуль | скавульте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скавулячи | |
Минулий час | скавулівши |