сколихувати
СКОЛИХУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., рідко. 1. Приводити що-небудь у рух з одного боку в другий або зверху вниз. Вітер сколихує листя дерев.
@ Сколихувати тишу (мовчання, задуму і т. ін. ) - порушувати, переривати тишу (мовчання, задуму і т. ін.). Коли гармонія замовкала, вечірню тишу сколихували пісні, що їх заводили дівчата (Чорн., Красиві люди, 1961, 3); Співали другі півні, сколихуючи тишу над селом (Цюпа, На крилах.., 1961, 118).
2. перен. Виводити із спокійного або млявого стану. Не раз, не два, як річка весняна, Із берегів виходив ти, [французький] народе, І все життя сколихував до дна, І ніс у світ свої бурхливі води (Рильський, III, 1961, 263).
3. перен. Збуджувати, пожвавлювати, розворушувати що-небудь (думки, почуття і т. ін.). Росте й виходить на історичну сцену [в останні десятиліття XIX ст.] нова революційна сила - робітництво, засновуються соціал-демократичні гуртки, людську думку сколихує вчення Карла Маркса, дратують і жахають капіталістів страйки (Рильський, Веч. розмови, 1964, 20).
@ Сколихувати душу (серце, глиб сердець і т. ін. ) - викликати які-небудь почуття. Коли рядки моїх пісень могли б Людських сердець сколихувати глиб І в душах озиватися луною,.. - Щасливий їхнім щастям поготів, Нічого б я у світі не хотів (Перв., II, 1958, 218).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколихую | сколихуємо |
2 особа | сколихуєш | сколихуєте |
3 особа | сколихує | сколихують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколихуватиму | сколихуватимемо |
2 особа | сколихуватимеш | сколихуватимете |
3 особа | сколихуватиме | сколихуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сколихував | сколихували |
Жіночий рід | сколихувала | |
Середній рід | сколихувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сколихуймо | |
2 особа | сколихуй | сколихуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сколихуючи | |
Минулий час | сколихувавши |