скопище
СКОПИЩЕ, а, с. Велика кількість тварин, людей і т. ін., що перебувають або зібралися в одному місці; скупчення. Беруть [мисливці] кілька човнів і поволеньки під'їжджають до.. скопища птахів. Птахи пливуть далі, а мисливці за нами (Коп., Як вони.., 1961, 66); Тільки по тому, як тривожно жевріє небосхил попереду, по скопищах військ на шляхах почувалося, що війна вже десь близько (Гончар, Людина.., 1960, 87); Стріляти по їхньому скопищу без орієнтира вночі дуже важко (Ткач, Моряки, 1948, 80); // Велика кількість чого-небудь, нагромадженого в одному місці. Війнув вітрець, побігла густо-зелена хвиля, лан ожив, може, вітрець розжене хмарне скопище? (Горд., II, 1959, 322).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скопище | скопища |
Родовий | скопища | скопищ |
Давальний | скопищу | скопищам |
Знахідний | скопище | скопища |
Орудний | скопищем | скопищами |
Місцевий | на/у скопищі | на/у скопищах |
Кличний | скопище | скопища |