скорбний
СКОРБНИЙ, а, е. Те саме, що скорботний. Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Янов., IV, 1959, 142); Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (Головко, II, 1957, 319); На світанку мають прибути драгуни.. По хатах засвітилися скорбні свічечки, заплакало жіноцтво й діти, а селяни почали, немов перед смертю, одягати свіжі сорочки (Стельмах, І, 1962, 636); Ждучи тебе, я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю (Шевч., II, 1963, 279); Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (Гонч., Вибр., 1959, 290).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скорбний | скорбна | скорбне | скорбні |
Родовий | скорбного | скорбної | скорбного | скорбних |
Давальний | скорбному | скорбній | скорбному | скорбним |
Знахідний | скорбний, скорбного | скорбну | скорбне | скорбні, скорбних |
Орудний | скорбним | скорбною | скорбним | скорбними |
Місцевий | на/у скорбному, скорбнім | на/у скорбній | на/у скорбному, скорбнім | на/у скорбних |