скором
СКОРОМ, у, ч, М'ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у пісні дні. Пряла [Грициха] в село вовну й повісма, а за то [те] діставала.. то муки, то скорому (Март., Тв., 1954, 64); - Дома пощуся, а коли їду на ярмарки, то мусиш і скором вживати, - щиросердо і збентежено признається сповідник (Стельмах, I, 1962, 189).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скором | скороми |
Родовий | скорому | скоромів |
Давальний | скоромові, скорому | скоромам |
Знахідний | скором | скороми |
Орудний | скоромом | скоромами |
Місцевий | на/у скоромі | на/у скоромах |
Кличний | скороме | скороми |