скрайній
СКРАЙНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що крайній 1, 3. Жодного там [у просторах] осереддя нема. А коли б і було щось, То у тому осередді ніщо б не змогло осідати, Як і по інших віддалених, скрайніх місцинах простору (Зеров, Вибр., 1966, 156); На запитливі погляди каменотесів Бронек лише міг висловити своє скрайнє здивування, переконливо розвівши руками (Ле, Хмельницький, І, 1957, 141).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скрайній | скрайня | скрайнє | скрайні |
Родовий | скрайнього | скрайньої | скрайнього | скрайніх |
Давальний | скрайньому | скрайній | скрайньому | скрайнім |
Знахідний | скрайній, скрайнього | скрайню | скрайнє | скрайні, скрайніх |
Орудний | скрайнім | скрайньою | скрайнім | скрайніми |
Місцевий | на/у скрайньому, скрайнім | на/у скрайній | на/у скрайньому, скрайнім | на/у скрайніх |