скреготіння
СКРЕГОТІННЯ, я, с. Дія за знач. скреготіти і звуки, утворювані цією дією. В тривожно-хижий звук сплелися гомін багатотисячного війська, скреготіння заліза, кінське іржання, гуркіт (Кочура, Зол. грамота, 1960, 61); Він.. не вірив у те, що скреготіння ключа в дверях може означати для нього вихід на волю (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 41); [Ганджа:] Сиджу і скло гризу.. Ага, пивний бокал... Зуби у мене - бачте? Як у доброго коня... Мідяки ними гнув... Хлопці чують те скреготіння - і подалі від мене відсуваються... (Мокр., П'єси, 1959, 196); Ліс враз ожив. Крякали ворони, цвірінькали синиці, дратували сороки своїм дружнім скреготінням (Десняк, Вибр., 1947, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скреготіння | скреготіння |
Родовий | скреготіння | скреготінь |
Давальний | скреготінню | скреготінням |
Знахідний | скреготіння | скреготіння |
Орудний | скреготінням | скреготіннями |
Місцевий | на/у скреготінні | на/у скреготіннях |
Кличний | скреготіння | скреготіння |