скрутка
СКРУТКА, и, ж. 1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв'язують докупи, разом. - Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 68).
2. Те саме, що скрутень. Прикріплюють пучки комишу до поперечин каркаса скрутками соломи, льону , конопель, вірьовкою і рідше в'язальним дротом (Колг. Укр., 10, 1958, 11).
3. розм. Те саме, що самокрутка. Бандуренко мовчки скурив половину великої скрутки й пішов до своєї кімнатки (Мур., Жила.. вдова, 1960, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скрутка | скрутки |
Родовий | скрутки | скруток |
Давальний | скрутці | скруткам |
Знахідний | скрутку | скрутки |
Орудний | скруткою | скрутками |
Місцевий | на/у скрутці | на/у скрутках |
Кличний | скрутко | скрутки |
скруток
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скруток | скрутки |
Родовий | скрутка | скрутків |
Давальний | скруткові, скрутку | скруткам |
Знахідний | скруток | скрутки |
Орудний | скрутком | скрутками |
Місцевий | на/у скрутку | на/у скрутках |
Кличний | скрутку | скрутки |