скубнути
СКУБНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до скубти 1, 2. - Куди ж це? - спитала паніматка. - До Києва, - скубнувши себе за вус, відповів Тиміш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 361); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу (Коцюб., І, 1955, 130); Хочеться йому наздогнати Меланку і скубнути за «телячі хвостики» [кіски] (Жур., Вечір.., 1958, 7); Його руки так і нишпорили, щоб когось скубнути, щипнути, штовхнути (Добр., Ол. солдатики, 1961, 48); Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (Вас., І, 1959, 268); - Самі ми нікого не чіпаємо по-дурному, а чому нас кожний намагається скубнути? (Шовк., Інженери, 1956, 365); Хто йде,- горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець - нагарбають в кишеню; Прискочить дітвора,- і в пелену смикне... (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); Він.. покрикує на коней, що норовлять на ходу скубнути трави (М. Ол., Леся, 1960, 9); - Ми хіба з тих, що й самі готові скубнути, де би вдалося (Фр., VII, 1951, 355); * Образно. От в Росії та на Східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір'я полетіло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скубну | скубнемо |
2 особа | скубнеш | скубнете |
3 особа | скубне | скубнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скубнув | скубнули |
Жіночий рід | скубнула | |
Середній рід | скубнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скубнімо | |
2 особа | скубни | скубніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | скубнувши |