скін
СКІН, скону, ч., уроч. Те саме, що смерть. Він перший за свою любов тяжкі дістав кайдани, але до скону їй служив без зради, без омани (Л. Укр., І, 1951, 318); Та не журися, нене,.. За рідне слово й пісню Твій син піде на скін! (Павл., Бистрина, 1959, 67); // Кінець, межа. Довгий день уже при сконі (Мисик, Біля криниці, 1967, 251).
До скону віків, рідко - назавжди, навіки, до віку. Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Л. Укр., І, 1951, 307).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скін | скони |
Родовий | скону | сконів |
Давальний | сконові, скону | сконам |
Знахідний | скін | скони |
Орудний | сконом | сконами |
Місцевий | на/у сконі | на/у сконах |
Кличний | сконе | скони |