скінчений
СКІНЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скінчити 1. Балабуха.. всмак з'їв пирога, неначе після дуже важкої, але добре скінченої праці (Н.-Лев., III, 1956, 20); Товаришка моя помалу завела річ про те, що от уже весна, учіння [навчання] скінчене і час би вже їй їхати додому (Л. Укр., III, 1952, 575); // скінчено, безос. присудк. сл. Вона легко зітхнула, радіючи, що, нарешті, скінчено докучливу біганину (Смолич, І, 1958, 43); Вже.. й скінчено розмову (Мал., Звенигора, 1959, 268).
@ Пісня скінчена - наступає або наступив кінець чому-небудь. [Адмірал:] Цей наказ - це слабкість їх. Вони відчувають, бояться. Але їх пісня скінчена! (Корн., І, 1955, 56); Скінчений осел - дуже вперта або нерозумна людина; цілковитий дурень. [Завадський:] По якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Та ж то скінчений осел (Фр., IX, 1952, 375).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скінчений | скінчена | скінчене | скінчені |
Родовий | скінченого | скінченої | скінченого | скінчених |
Давальний | скінченому | скінченій | скінченому | скінченим |
Знахідний | скінчений, скінченого | скінчену | скінчене | скінчені, скінчених |
Орудний | скінченим | скінченою | скінченим | скінченими |
Місцевий | на/у скінченому, скінченім | на/у скінченій | на/у скінченому, скінченім | на/у скінчених |