слабогрудий
СЛАБОГРУДИЙ, а, е, розм. Із слабими, нездоровими легенями; // у знач. ім. слабогрудий, дого, ч.; слабогруда, дої, ж. Людина із слабими, нездоровими легенями. [Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (Кроп., IV, 1959, 347); Цілий день тривав суд.. Іноді зсередини на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, що вже не міг сидіти більш у духоті (Головко, II, 1957, 184).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | слабогрудий | слабогруда | слабогруде | слабогруді |
Родовий | слабогрудого | слабогрудої | слабогрудого | слабогрудих |
Давальний | слабогрудому | слабогрудій | слабогрудому | слабогрудим |
Знахідний | слабогрудий, слабогрудого | слабогруду | слабогруде | слабогруді, слабогрудих |
Орудний | слабогрудим | слабогрудою | слабогрудим | слабогрудими |
Місцевий | на/у слабогрудому, слабогрудім | на/у слабогрудій | на/у слабогрудому, слабогрудім | на/у слабогрудих |