слинка
СЛИНКА, и, ж, Пестл. до слина. Денис сів на піску, витер рукавом сонну слинку з губів. - А що, хлопці, буде, як телиця сниться? - запитав він басом (Тют., Вир, 1964, 44).
@ Ковтати слинку див. ковтати; Розпускати (розпустити) слинки див. розпускати; Слинка котиться (покотилася, тече, потекла і т. ін. ) у кого, кому - те саме, що Слина котиться (покотилася, тече, потекла і т. ін.) (див. слина). Рука тяглася до чарки, котилась слинка (Мирний, III, 1954, 268); В о. Мойсея аж слинка покотилась. Чудові пахощі торкнули його фантазію (Н.-Лев., І, 1956, 118); Салат, редька густо зеленіють біля тину - в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував... (Збан., Сеспель, 1961, 427); «Наварили б вареників, Сіли край стола...» Тут старому вже по горлі Слинка потекла... (Рудан., Тв., 1959, 170).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слинка | слинки |
Родовий | слинки | слинок |
Давальний | слинці | слинкам |
Знахідний | слинку | слинки |
Орудний | слинкою | слинками |
Місцевий | на/у слинці | на/у слинках |
Кличний | слинко | слинки |