сльотавий
СЛЬОТАВИЙ, а, е. Сирий, з дощем або мокрим снігом, з багном на землі. Вже вечоріло. Забиралося на сльотаву, погану ніч (Фр., V, 1951, 211); Згасав похмурий, сльотавий день (Кучер, Зол. руки, 1948, 254); Сльотавої осені поетеса їздила кіньми в гості до приятельки (Вітч., 2, 1971, 162); Там [у місті] хати - одна на одній сидять, а людей - як лободи у сльотаве літо (Казки Буковини.., 1968, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сльотавий | сльотава | сльотаве | сльотаві |
Родовий | сльотавого | сльотавої | сльотавого | сльотавих |
Давальний | сльотавому | сльотавій | сльотавому | сльотавим |
Знахідний | сльотавий, сльотавого | сльотаву | сльотаве | сльотаві, сльотавих |
Орудний | сльотавим | сльотавою | сльотавим | сльотавими |
Місцевий | на/у сльотавому, сльотавім | на/у сльотавій | на/у сльотавому, сльотавім | на/у сльотавих |