слідком
СЛІДКОМ, присл., звичайно у сполуч. з прийм. за. 1. Те саме, що слідом 1. Дві Бочки їхало колись селом, Одна з горілкою, повненька, Друга - порожня, тож слідком (Гл., Вибр., 1951, 17); Галасуючи, побігли всі слідком за коноводами (Гр., II, 1963, 296); - Сьогодні ще зранку ходить [дитина] за мною слідком, - розказує далі пані, - скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Вас., І, 1959, 211); З-за верхів далеких гір вискочили круглі хмари, білі, як срібло.. Слідком за ними висунулись чорні густі хмари (Н.-Лев., II, 1956, 389); Він пішов слідком за Олесею до її хати, що стояла край зеленого вигону (Стельмах, II, 1962, 114).
2. У напрямі руху, переміщення кого-, чого-небудь. Микола довго дивився слідком за нею, як синів оддалеки на возі її керсет і чорніли коси на голові проти вечірнього сонця (Н.-Лев., II, 1956, 230).
слідок
СЛІДОК, дка, ч.. Пестл. до слід1 1. [Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків... [Перелесник:] А не приглядалась до моїх слідків? (Л. Укр., III, 1952, 207); Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще - для мене! - не заніс... (Плужник, Вибр., 1966, 164); - Ой, пішов ти в море, Мусієчку,- голосила вона мовчки, - та й слід твій солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями пригортала та до берега тебе покликала (Ю. Янов., І, 1954, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слідок | слідки |
Родовий | слідка | слідків |
Давальний | слідкові, слідку | слідкам |
Знахідний | слідок | слідки |
Орудний | слідком | слідками |
Місцевий | на/у слідку | на/у слідках |
Кличний | слідку | слідки |