сліпо
СЛІПО. Присл. до сліпий. Стаднацький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста (Стельмах, І, 1962, 629); Сліпо, не думаючи, я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (Мик., II, 1957, 57); Втішалася вона тим, що, хоч і пізно, а все ж зрозуміла, що сліпо жила (Голов., Тополя.., 1965, 104); Відтворюючи ефекти освітлення, подібні до «рембрандтівського», Шевченко не переносив їх сліпо з картин Рембрандта (Мист., 4, 1956, 44); * Образно. З-під насупленої обшарпаної стріхи сліпо дивилося на схід одне вікно-шибка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5).
СЛІПО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сліпий у 1 знач., напр.: сліпоглухонароджений, сліпоглухонімий і т. ін.