смаковитий
СМАКОВИТИЙ, а, е. Те саме, що смачний 1, 2. Пурхав [метелик] у пахощах пишних квіток Та пив смаковитий, солодкий їх сок [сік] (Щог., Поезії, 1958, 337); Закивав головою німець і жадібно потягнув ніздрями смаковитий запах смаженої риби (Тют., Вир, 1964, 516); - Х-ху ти! Та й смаковита ж [Христя]! - махнувши рукою, мовив він (Мирний, III, 1954, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смаковитий | смаковита | смаковите | смаковиті |
Родовий | смаковитого | смаковитої | смаковитого | смаковитих |
Давальний | смаковитому | смаковитій | смаковитому | смаковитим |
Знахідний | смаковитий, смаковитого | смаковиту | смаковите | смаковиті, смаковитих |
Орудний | смаковитим | смаковитою | смаковитим | смаковитими |
Місцевий | на/у смаковитому, смаковитім | на/у смаковитій | на/у смаковитому, смаковитім | на/у смаковитих |