смаковито
СМАКОВИТО. Присл. до смаковитий. Дітям - розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п'ють (Гончар, Тронка, 1963, 222); Довго сидів [Канушевич] коло грубки, підкидаючи вугілля і смаковито курячи цигарку (Коцюба, Нові береги, 1959, 80); // у знач. присудк. сл. Ложка щерби, що ви вливаєте в рот, якось смачно лоскоче за язик.. Здається, навхильці пив би, очима їв - так хороше та смаковито (Мирний, IV, 1955, 320).