смеркати
СМЕРКАТИ, ає, недок., СМЕРКНУТИ, не; мин. ч. смеркло і смеркнуло; док. 1. безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. Уже і сонечко зійшло, Уже й зайшло, смеркати стало, - Не йде, сердешная, в село (Шевч., II, 1963, 116); Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан (Л. Укр., II, 1951, 265); Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-де займалися зорі (Тесл., З книги життя, 1949, 44); Ще не встигло смеркнути, як кілька лісників з рушницями оточили землянку (Донч., IV, 1957, 74); Поволі згасав червневий день. Смеркло (Довж., І, 1958, 85); *У порівн. Ся улиця вела у пекло.. У ній і вдень було, мов смеркло, Од диму вся була чадна (Котл., І, 1952, 127).
2. перен. Закінчуватися, наближатися до кінця. - От вже смеркає ваш день, і світає мій ранок,- сказав Павлусь Малинка (Н.-Лев., IV, 1956, 239); Капіталізму вже смеркає путь! Усі дороги - в комунізм ведуть! (Нех., Під.. зорею, 1950, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смеркаю | смеркаємо |
2 особа | смеркаєш | смеркаєте |
3 особа | смеркає | смеркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смеркатиму | смеркатимемо |
2 особа | смеркатимеш | смеркатимете |
3 особа | смеркатиме | смеркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смеркав | смеркали |
Жіночий рід | смеркала | |
Середній рід | смеркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смеркаймо | |
2 особа | смеркай | смеркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смеркаючи | |
Минулий час | смеркавши |