смоловий
СМОЛОВИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що смолистий. Запалала при смереці смолова ялиця: горить моя досадонька, мов сухая глиця (Л. Укр., І, 1951, 203); Там, де скелі кам'яні стояли, Лягли смолові запахущі шпали (Дор., Єдність, 1950, 56).
2. Те саме, що сосновий. - У тебе хата дубовая, У мене смоловая (Чуб., III, 1872, 148).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смоловий | смолова | смолове | смолові |
Родовий | смолового | смолової | смолового | смолових |
Давальний | смоловому | смоловій | смоловому | смоловим |
Знахідний | смоловий, смолового | смолову | смолове | смолові, смолових |
Орудний | смоловим | смоловою | смоловим | смоловими |
Місцевий | на/у смоловому, смоловім | на/у смоловій | на/у смоловому, смоловім | на/у смолових |