сміховинний
СМІХОВИННИЙ, а, е. 1. Сповнений сміхом, жартами, гумором. Юрко співав з товаришами сміховинну пісню; співаючи, стукали вони в лад кулаками по столу (П. Куліш, Вибр., 1969, 302); Згадали жінки Савчину пісню, і його веселі приказки, і оте: «доброго здоров'я, п'ючи», і його сміховинні побажання (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 101).
2. Який не можна сприймати серйозно. Варто з'ясувати Евеліні те прикре і сміховинне непорозуміння з Мариною: невже вона могла запідозрити якусь інтимність? (Рибак, Помилка.., 1956, 161); // Який може викликати сміх, справляє смішне враження. Сміховинними здаються .. дореволюційні тиражі книг і газет (Веч. Київ, 29.II 1964, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сміховинний | сміховинна | сміховинне | сміховинні |
Родовий | сміховинного | сміховинної | сміховинного | сміховинних |
Давальний | сміховинному | сміховинній | сміховинному | сміховинним |
Знахідний | сміховинний, сміховинного | сміховинну | сміховинне | сміховинні, сміховинних |
Орудний | сміховинним | сміховинною | сміховинним | сміховинними |
Місцевий | на/у сміховинному, сміховиннім | на/у сміховинній | на/у сміховинному, сміховиннім | на/у сміховинних |