сміхун
СМІХУН, а, ч., розм. 1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, - не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Досв., Вибр., 1959, 133); Більшість із них [бійців] вперше переступала поріг у Європу. Хомичок, сміхун, забавляка, розкарячився, валянки роз'їхалися в снігу: - Одна нога в Азії, друга - в Європі! (Гончар, Циклон, 1960, 26).
2. Те саме, що смішко. Дехто в класі всміхнувся..- Як називаєшся? - скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (Фр., IV, 1950, 218); Завжди так - що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст - побачать те сміхуни - заливаються (Збан., Курил. о-ви, 1963, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміхун | сміхуни |
Родовий | сміхуна | сміхунів |
Давальний | сміхунові, сміхуну | сміхунам |
Знахідний | сміхуна | сміхунів |
Орудний | сміхуном | сміхунами |
Місцевий | на/у сміхуні, сміхунові | на/у сміхунах |
Кличний | сміхуне | сміхуни |