сотворіння
СОТВОРІННЯ, я, с., книжн. 1. Дія за знач. сотворити. - Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (Довж., І, 1958, 343); - Сюди! Звідси видно все. Навіть бог після сотворіння світу бачив менше, ніж я зараз (Загреб., Європа 45, 1959, 240).
2. Те саме, що створіння. Чи життя, яке кипіло в тім світі дрібних сотворінь, збудило в її душі яку думку, який спомин? (Коб., І, 1956, 100); Чим згадає вас після вашої смерті хоч одне сотворіння на світі? (Хотк., І, 1966, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сотворіння | сотворіння |
Родовий | сотворіння | сотворінь |
Давальний | сотворінню | сотворінням |
Знахідний | сотворіння | сотворіння |
Орудний | сотворінням | сотворіннями |
Місцевий | на/у сотворінні | на/у сотворіннях |
Кличний | сотворіння | сотворіння |