союзний
СОЮЗНИЙ, а, е. 1. Який входить у союз (у 2 знач.) з ким-, чим-небудь, з яким встановлений союз. Дві могутні постаті держали сплетені лаврові вінки двох союзних армій (Кобр., Вибр., 1954, 186); Союзні війська прибули сюди не для війни (Гончар, II, 1959, 35); Генерал Хертлі.. офіціальний представник самого президента союзної нам держави (Ле, В снопі.., 1960, 261).
2. Прикм. до союз 3. Союз Радянських Соціалістичних Республік є союзна держава, утворена на основі добровільного об'єднання рівноправних Радянських Соціалістичних Республік (Конст. СРСР, 1977, 5); З союзного в республіканське підпорядкування передано тисячі промислових підприємств (Рад. Укр., 13.II 1957, 1); // Який входить у союз, перебуває в союзі. Українська Радянська Соціалістична Республіка в результаті вільного самовизначення її народу, на основі добровільності і рівноправності разом з Радянськими Соціалістичними Республіками.. об'єдналась у Союз Радянських Соціалістичних Республік - єдину союзну багатонаціональну державу (Конст. УРСР, 1978, 20).
3. Те саме, що всесоюзний. Верстатобудівний завод союзного значення.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | союзний | союзна | союзне | союзні |
Родовий | союзного | союзної | союзного | союзних |
Давальний | союзному | союзній | союзному | союзним |
Знахідний | союзний, союзного | союзну | союзне | союзні, союзних |
Орудний | союзним | союзною | союзним | союзними |
Місцевий | на/у союзному, союзнім | на/у союзній | на/у союзному, союзнім | на/у союзних |