спаш
СПАШ, у, ч. Псування, знищення трав, посівів тваринами; потрава. [Данило:] Який же спаш його бик зробив? Тепер глибока осінь; здається, вже й трави нема (К.-Карий, І, 1960, 177); Десятки дітей-пастухів з величезними ціпками в руках вартували хліб од спашів (Л. Янов., І, 1959, 416); На його найкращій сандомирці бродила маслакувата людська худоба. Правда, об'їждчик зайняв її, контора стягне з дядьків за спаш (Стельмах, І, 1962, 353).
У спаш ускочити (забрести, податися і т. ін. ) - зайти на посіви, сінокіс (про худобу). Уже й маленькі лошата й телята одвикають скакати, бо котре хоч трохи вище підскочить, то й ускочить у спаш (Сам., II, 1958, 343); Знаючи норов нашої шкапи, я дуже опасався [побоювався], щоб вона кудись не забрела в спаш (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спаш | спаші |
Родовий | спашу | спашів |
Давальний | спашеві, спашу | спашам |
Знахідний | спаш | спаші |
Орудний | спашем | спашами |
Місцевий | на/у спаші, спашу, спашеві | на/у спашах |
Кличний | спашу | спаші |