спищати
СПИЩАТИ, щу, щиш, док., розм. Те саме, що пропищати. Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам'я та й спищала: - Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Март., Тв., 1954, 190); - А я не мама? - спищала і знову підскочила худощава [худорлява] і дрібна, як воробець, Журавлиха (Коб., III, 1956, 511).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спищу | спищимо |
2 особа | спищиш | спищите |
3 особа | спищить | спищать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спищав | спищали |
Жіночий рід | спищала | |
Середній рід | спищало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спищімо | |
2 особа | спищи | спищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | спищавши |